Статті

DNS-кеш зберігає нещодавні відповіді, щоб не проходити весь ланцюг пошуку імені за кожного звернення. Кеш може бути в застосунку, операційній системі та рекурсивному резолвері. Тому видалення запису в одному місці не гарантує негайної зміни відповіді в інших.

DNS over HTTPS (DoH) і DNS over TLS (DoT) шифрують обмін DNS-запитами між клієнтом та обраним резолвером. Обидва способи захищають цю ділянку від простого перегляду й підміни в мережі, але не роблять відвідування сайту повністю прихованим чи анонімним.

Звичайний DNS-запит отримує адресу за іменем. Зворотний DNS виконує іншу операцію: за IP-адресою шукає доменне ім’я у спеціальній зоні й читає запис PTR. Результат корисний для адміністрування пошти й мережі, але не підтверджує особу людини чи власника сайту.

Повідомлення браузера «помилка DNS» описує симптом, а не одну причину. Домен могли написати неправильно, авторитетний сервер може бути недоступний, резолвер міг зберегти стару відповідь або перевірка DNSSEC завершилася помилкою. Для виправлення спершу визначте етап збою.

NS-сервери, або сервери імен, відповідають за DNS-дані зони, коли є для неї авторитетними. Делегування повідомляє ієрархії DNS, куди спрямовувати запити до домену. Важливо розрізняти налаштування NS у реєстратора й записи всередині самої зони: це пов’язані, але різні місця керування.

Публічну IP-адресу використовують для зв’язку через Інтернет, і вона має бути унікальною в публічній мережі. Приватна IPv4-адреса призначена для локальної мережі: однакова адреса, наприклад 192.168.1.10, може одночасно траплятися в різних домівках. Щоб зрозуміти адресу в налаштуваннях, потрібно врахувати пристрій, маршрутизатор і провайдера.

Статичною називають IP-адресу, яку навмисно закріплено за інтерфейсом або послугою. Динамічну адресу призначають автоматично, і вона може змінитися, але не обов’язково змінюється за кожного підключення. Ці слова описують спосіб призначення, а не те, чи є адреса публічною або приватною: можливі обидві комбінації.

IPv4 та IPv6 — дві версії Internet Protocol, які одночасно працюють у сучасному Інтернеті. IPv4 використовує 32-бітні адреси, IPv6 — 128-бітні. Більший адресний простір IPv6 не робить канал автоматично швидшим чи безпечнішим: результат залежить від мережі, маршруту й налаштувань.

NAT (Network Address Translation) змінює адреси в пакетах під час проходження межі мережі. У домашніх мережах маршрутизатор найчастіше дає кільком пристроям із приватними IPv4-адресами виходити через одну зовнішню IPv4-адресу. Він також часто змінює номери портів, щоб розрізняти одночасні з’єднання.

CGNAT (Carrier-Grade NAT) — трансляція IPv4-адрес на боці інтернет-провайдера. Вона дає змогу кільком абонентам користуватися однією публічною IPv4-адресою. Вихідні з’єднання зазвичай працюють, але вхідний доступ до домашнього сервера може бути недоступним без окремих можливостей провайдера.

Тимчасова пошта надає адресу для отримання листів протягом обмеженого часу або до видалення скриньки. Її використовують, коли не хочуть повідомляти основну адресу для разової реєстрації чи перевірки сервісу. Така адреса не означає анонімності й не підходить для важливих облікових записів.

Байт (B) дорівнює восьми бітам (b). Біти зазвичай використовують для швидкості передавання даних, байти — для розміру файлів і пам’яті. У назвах кратних одиниць важливо розрізняти десяткові префікси kB, MB, GB і двійкові KiB, MiB, GiB.

Шифрування перетворює читабельні дані на форму, яку можна відновити лише за наявності відповідного ключа. Воно захищає конфіденційність під час передавання та зберігання даних. Хешування й контрольна сума мають інші завдання: їхній результат не розшифровують назад у вихідний текст.

Punycode — спосіб подати символи Unicode у формі ASCII, який застосовують для інтернаціоналізованих доменних імен. Саме тому адресу з національними літерами іноді видно в технічних даних у формі, що починається з xn--.

Юзербар — невелике графічне зображення для підпису на форумі чи в онлайн-спільноті. У 2000-х такі смужки допомагали показати інтереси або посилання на сайт; сьогодні це радше історичний формат.

Тест швидкості інтернет-з’єднання вимірює фактичну передавальну здатність між вашим пристроєм і тестовим сервером у певний момент. Зазвичай окремо показують завантаження, віддавання та затримку. Результат залежить від маршруту, сервера, домашньої мережі й навантаження; один вимір не описує якість усіх сайтів і сервісів.

Спам — небажані масові повідомлення: не лише електронні листи, а й повідомлення в месенджерах, соцмережах і коментарях. Спам може бути рекламою, шахрайством або способом поширення шкідливих посилань. Частка спаму змінюється з часом, тому давні відсотки не описують сучасну пошту.

Мережевий порт — це числовий ідентифікатор служби в протоколах на кшталт TCP і UDP. Разом з IP-адресою та протоколом він допомагає спрямувати дані до потрібної програми.

Сайт — це сукупність пов’язаних вебсторінок і ресурсів, доступних за адресами URL. Сторінки може створювати сервер у відповідь на запит, тому сайт не обов’язково складається зі статичних файлів.

chmod змінює права доступу до файлів і каталогів у Unix-подібних системах. Права на читання, запис і виконання задають окремо для власника, групи та інших користувачів. Права на каталог впливають на перегляд його списку, створення файлів і доступ до вкладених шляхів.

Проксі-сервер приймає запит клієнта та передає його іншому серверу від свого імені. Такий посередник може слугувати для керування доступом, кешування або захисту сервісу. Використання проксі саме по собі не забезпечує анонімності й не означає, що весь трафік пристрою проходить через нього.

Комп’ютерний вірус — різновид шкідливої програми, що вбудовується в інші файли або код і поширюється під час їх виконання. Не кожне шкідливе ПЗ є вірусом: програми-вимагачі, трояни й хробаки можуть діяти інакше.

Доменне ім’я — зручна для людини назва в ієрархічній системі DNS, наприклад example.org. Його можна використовувати для сайту, пошти й інших служб. Домен не дорівнює окремому серверу чи IP-адресі: одному імені можуть відповідати різні адреси, а одна адреса може обслуговувати кілька імен.

Вебсервіс — програмний інтерфейс, через який застосунки обмінюються даними мережею, зазвичай через HTTP або HTTPS. Слово «сервіс» уживають і ширше щодо онлайн-інструментів, але вебсервіс як інтерфейс відрізняється від звичайної сторінки для людини.

Антивірус — частина захисту пристрою від шкідливих програм. Сучасні засоби безпеки шукають не лише класичні віруси, що самі себе копіюють, а й трояни, програми-вимагачі та інші загрози. Жоден застосунок не гарантує виявлення всіх нових чи цільових атак.