Публічна і приватна IP-адреса: у чому різниця

Публічну IP-адресу використовують для зв’язку через Інтернет, і вона має бути унікальною в публічній мережі. Приватна IPv4-адреса призначена для локальної мережі: однакова адреса, наприклад 192.168.1.10, може одночасно траплятися в різних домівках. Щоб зрозуміти адресу в налаштуваннях, потрібно врахувати пристрій, маршрутизатор і провайдера.

Які IPv4-адреси є приватними?

RFC 1918 визначає три діапазони: 10.0.0.0/8, 172.16.0.0/12 і 192.168.0.0/16. Останній часто використовують домашні маршрутизатори. Запис 172.16.0.0/12 охоплює адреси від 172.16.0.0 до 172.31.255.255; не кожна адреса, що починається на 172, є приватною. Такі адреси можуть повторюватися в різних локальних мережах, тому звичайні інтернет-маршрутизатори не доставляють до них пакети як до глобальних адрес. 127.0.0.1 належить до loopback, а 169.254.0.0/16 — до локального зв’язку без звичайної маршрутизації: це не три діапазони RFC 1918.

Де побачити адресу пристрою та зовнішню адресу

У налаштуваннях мережевого підключення ви побачите адресу інтерфейсу ноутбука чи телефона. Вона може бути приватною за підключення до Wi-Fi. Сторінка стану маршрутизатора показує адресу його зовнішнього інтерфейсу, а перевірка IP на 2ip — адресу, з якої запит видно сайту. Порівняйте значення: якщо зовнішній інтерфейс маршрутизатора отримав приватну адресу, є ще один рівень маршрутизації або трансляції. Якщо сайт показує адресу, відмінну від адреси маршрутизатора, причиною можуть бути VPN, проксі або CGNAT у провайдера.

Як допомагає NAT і чого він не робить

Домашній маршрутизатор часто перетворює вихідні з’єднання кількох пристроїв із приватними IPv4-адресами на одну зовнішню IPv4-адресу. Він зберігає таблицю відповідності з’єднань і спрямовує відповіді потрібному пристрою. Так пояснюється, чому сайт бачить одну адресу для кількох телефонів і комп’ютерів. NAT сам собою не є політикою безпеки: доступ ззовні залежить також від міжмережевого екрана й правил перенаправлення портів. Якщо потрібен вхідний доступ до домашнього сервера, знати лише публічну адресу недостатньо.

Приклад і важливі обмеження

Телефон має 192.168.1.20, маршрутизатор в Інтернеті використовує публічну адресу, а сайт бачить саме адресу маршрутизатора. В іншої родини телефон може мати той самий 192.168.1.20, і конфлікту не буде, доки локальні мережі не поєднано. Якщо на зовнішньому інтерфейсі маршрутизатора стоїть адреса з 100.64.0.0/10, це окремий діапазон спільного використання провайдерами, а не приватний RFC 1918. Публічна адреса не розкриває точного місця чи особи користувача: вона може змінюватися та використовуватися спільно.